Як допомогти дітям адаптуватись до школи
 

Отже, ваш малюк уже підріс і ходить до школи щоранку. Але замість величезної радості, якої ви очікували, ви виявляєте, що дуже часто – особливо по понеділках – він  плаче та скаржиться на біль у животі. Повірте, ваша дитина не прикидається. Занепокоєння негативно впливає на організм і справді здатне призводити до проблем зі шлунком, особливо в дітей. Але не хвилюйтеся, просто діти нерідко потребують додаткової допомоги для того, щоби звикнути до школи. Далі запропоновано десять порад, які допоможуть вам вирішити цю проблему.

1. Допоможіть дитині знайти спільну мову, налагодити зв'язок з учителем

Діти повинні відчувати зв'язок з дорослою людиною, яка, на їхню думку, забезпечує безпеку. Тому, коли батьків немає поруч, діти повинні перенаправляти свою прихильність на вчителя, це допоможе їм заспокоїтись і продуктивно займатись. Якщо ви помітили, що ваша дитина не задоволена школою, зверніться до вчителя негайно. Просто поясніть йому, що ваш син (донька) ще не звик, не освоївся, не адаптувався, і ви сподіваєтеся, що педагог докладе додаткових зусиль, щоби знайти спільну мову з вашим малюком, у результаті чого він буде відчувати себе майже як удома. Будь-який досвідчений учитель зрозуміє вас і деякий час буде приділяти дитині особливу увагу. Багато вчителів дають дітям спеціальні завдання, щоб вони відчули себе частиною школи й полюбили нову (соціальну) роль, яку їм тепер доводиться грати щодня.

2. Допоможіть дитині налагодити стосунки з іншими дітьми

Кожна дитина повинна відчувати свій зв'язок щонайменше ще з однією дитиною. Поставте запитання вчителю, чи помітив він(а), з ким спілкується ваша дитина. Спитайте у свого малюка, кого б він хотів запросити в гості. Якщо він не впевнений у тому, як інша дитина відреагує на його запрошення, ви завжди можете запросити її разом з мамою, наприклад, поїсти морозиво після школи або запросити всю сім'ю на вечерю у п'ятницю. Не треба вигадувати нічого особливого, для такої вечері прекрасно підійде звичайна піца. До кінця трапези діти будуть носитись по всьому дому, як старі друзі. І хто знає? Можливо, з цими батьками ви теж добре потоваришуєте.

3. Дайте дитині можливість залишатись на зв'язку з вами протягом дня

Для багатьох дітей найбільша проблема – це попрощатися з вами на час шкільних занять (особливо, якщо дитина не відвідувала дитячий садочок). Придумайте особливий ритуал при розставанні з дитиною, наприклад, обійми та слова: «Я люблю тебе, ти любиш мене, сьогодні смуток нас обмине! Чудового дня!». Більшості дітей подобаються ламіновані фотографії їхньої сім'ї в рюкзаку. Багато хто також любить знаходити в кишені приємний сюрприз у вигляді паперового сердечка із запискою зі словами любові або камінчика, який ви разом знайшли на пляжі й за який можна потриматись тоді, коли стає зовсім самотньо.

4. Заспокоюйте страхи вашої дитини

Більшість тривог пов'язано з побоюваннями, які дорослим можуть здатися смішними, наприклад, зі страхом, що ви помрете або зникнете, доки дитина перебуває у школі. Поясніть дитині, що люди, які люблять один одного, звісно ж, не хочуть розлучатись, але у школі вона зможе цікаво провести час, а з вами все буде в повному порядку, учитель у будь-який момент зможе зв'язатися з вами по телефону, до того ж ваша любов завжди буде поруч, навіть коли ви самі будете далеко. Закінчуйте кожну розмову, заспокоюючи дитину: «Я знаю, що ми ОБОВ'ЯЗКОВО повернемось один до одного», щоб вона могла повторювати цю фразу, як мантру в моменти тривоги.

5. Навчіть дитину сміятися над власними тривогами, щоб їй не довелося плакати

Будь-яка дитина, якій важко звикнути до школи, переживає внутрішнє відчуття тривоги й страху. Давайте їй якомога більше можливостей посміятись. Адже сміх – це спосіб вилити свою тривогу. Якщо ви деякий час уранці будете гратися з дитиною в перегони чи в іншу гру, яка примусить її посміхатись, ви помітите, що час, який вона проводить далеко від вас у школі, проходить більш гладко та спокійно. Винятком з цього правила є лоскіт, оскільки він задіює інші ділянки мозку й навіть може сприяти утворенню гормонів стресу. Краще побігайте по дому один за одним або влаштуйте бій на подушках. Ось ще ігри, які добре допомагають дітям переносити розлуку:

«Будь ласка, не залишай мене». Коли ви читаєте дитині книгу, і вона хоче піти, зловіть її й посадіть назад, скажіть, що ви дуже любите, коли вона сидить з вами поруч; попросіть її не йти від вас ніколи, тому що ви хотіли б обіймати її завжди-завжди-завжди. Кажіть це легким, грайливим голосом, без інтонацій прохання, відпустіть руки, щоб дитина могла знову злізти, потім хапайте її ще раз і знову «благайте» залишитися. Сенс цієї гри полягає в тому, щоби знизити внутрішній страх дитини того, як сильно вона потребує вас у розлуці, просто поставивши її на ваше місце. Розіграйте цю сцену й посмійтесь разом.
Гра «Бувай-бувай!». Це проста версія гри в хованки, яка викликає такий рівень сепараційної тривоги, щоби не налякати, але змусити дитину сміятися. Скажіть: «Давай грати у гру «Бувай-бувай»». Почніть робити вигляд, що ви збираєтесь іти, але не через двері, як зазвичай, щоб дитина не злякалася. Замість цього відкрийте двері шафи, як ніби ви збираєтесь увійти в неї, це вже розвеселить дитину. Потім удаючи, що ви боїтесь розлучатися, підбіжіть і вчепіться за неї. Скажіть: «Я сумувала за тобою! Я ніколи не хочу бути далеко від тебе!». І, нарешті, наберіться хоробрості та скажіть: «Ну добре. Спробую-но я ще раз! Я буду хороброю!». І знову спробуйте піти. Але тут же поверніться назад і обійміть дитину, це примусить її весело сміятись, особливо якщо ви будете розігрувати цю сцену з кумедним виглядом і надмірною тривогою. Продовжуйте гратись, дайте дитині можливість удосталь насміятися, щоби знизити її занепокоєння із приводу розставання з вами.

6. Підтримуйте прихильність

Почніть день вашої дитини із п'яти хвилин обіймів. Коли ввечері вся родина збирається вдома, обов'язково приділіть час кожній своїй дитині наодинці й розпитайте, як пройшов її день. Намагайтеся закінчувати кожний день міцними обіймами, щоби посилити в дитини почуття захищеності.

7. Будьте уважними до сигналів дитини про те, чому вона схвильована

Як правило, діти звикають і починають відчувати себе у школі добре після декількох тижнів. Але іноді нещасний вигляд дитини вказує на більш серйозну проблему: над нею можуть знущатись, вона не бачить дошку або не розуміє матеріал і боїться сказати вам про це. Спокійним тоном розпитайте дитину про те, як пройшов її день, слухайте уважно й міркуйте над її словами, доки вона розповідає. Почніть розмову зі спільного читання книги про школу (бібліотека може бути чудовим помічником у цій справі). Розкажіть свої позитивні історії про школу («Я так нервувала перший тиждень навчання, що навіть не ходила у шкільний туалет, а потім я познайомилася з найкращою подругою Марійкою й полюбила свій перший клас») і висловіть своє тверде переконання в тому, що незабаром вона відчує себе там, як удома. Розіграйте невелику виставу із м'якими іграшками, в якій одна з них не хоче йти до школи. Спитайте в дитини: «Цікаво, чому вона боїться йти туди? Що ми повинні сказати їй?». Якщо ви відчуваєте, що існує більш серйозна проблема, до якої ви не можете дістатися, зателефонуйте вчителю.

8. Полегшуйте дитині процес переходу з домашньої обстановки у шкільне середовище

Якщо дитина починає плакати, коли ви кажете «до побачення», використовуйте свій ритуал прощання й переконайте її в тому, що в неї буде все в порядку, і ви зустрінетесь у кінці дня. Якщо їй і після цього буває важко розлучитися з вами, попросіть учителя давати дитині вранці спеціальне завдання, яке допоможе полегшити її перехід з домашньої обстановки у шкільне середовище.

9. Приїжджайте забирати дитину зі школи за кілька хвилин до закінчення занять

Це дуже важливо. Якщо дитина не бачить вас, виходячи зі школи, це посилює її занепокоєння.

10. Установіть спокійний режим дня з раннім відходом до сну без поспіху й суєти вранці

Якщо вам доводиться довго будити дітей уранці, отже, вони не отримують достатнього часу на сон. У дітей, які погано відпочивають, немає внутрішніх ресурсів, щоб упоратися із прощанням удома та труднощами у школі. Важливо, щоб і батьки рано вкладалися спати, щоби зберігати спокій у ранковій метушні й дати кожному члену сім'ї позитивний старт дня.